Основною особливістю української філософії є її гуманістична, ан­тропологічна спрямованість. Проблеми людини, її внутрішнього, духов­ного світу, морально-етичні питання завжди були тут центром філософсь­кої проблематики. Гносеологічні проблеми, навіть в класичний період роз­витку української філософії ХУІІІ-ХІХ ст. Цілісно і системно відображено філософські ідеї відомих українських просвітителів.

розвиток лінгво-філософських ідей в україні

Її він вважав універсальним методом у науці. Саме такий метод дає можливість правильно зорієнтуватись в багатоманітності і вічності світу, постійних закономірних змінах, які відбуваються в природі і суспільстві. В свою чергу, ця національна самореалізація необхідна для національного самоусвідомлення окремого індивіда, без якого людина духовно відчужується від власної нації. В українській інтелектуальній історії Франко був першим, хто вивів національну ідею з кола міфологізованого сприйняття на шлях персоналі стичної етики. Національна ідея є ідея етична, оскільки права нації випливають із прав людини. Нація складається з мільйоні “Я”.

Історичний розвиток[ред. | ред. код]

Спостерігається певний занепад у розвитку наукової філософії в Україні, що найбільш чітко виявляється у кінці XX ст. Та й тоді багато хто з українських вчених вносив свою лепту в розвиток вітчизняної суспільної думки. https://gazetapo.odessa.ua/bezgotivkova-forma-oplati-ta-perspektivi-dlja-ukraini/ Це і видатний економіст Михайло Туган-Барановський, і юрист Богдан Кістяківський, і історик В’ячеслав Липинський та інші. Історія української філософії є органічним складником історії всесвітньої філософії.

  • Серед вихованців німецьких університетів були й карпато-русини.
  • Казімеж Твардовський, учень Франца Брентано, був призначений у 1895 на кафедру філософії Львівського університету.
  • Ліницького, приводить погляд на неї і з теоретичної точки зору, тільки уже по відношенню до знання теоретичного.
  • Це передбачає працю з текстами мовою оригіналу, така праця є основою, на яку має спиратися будь-який історик філософії.
  • Викладено наукову спадщину видатного репрезентатора української суспільно-політичної, соціологічної та філософської думки 70—90-х років Остапа Терлецького, розкривається значення творчості мислителя в історії розвитку соціальних ідей, його роль у визвольному русі України.

У 90-ті роки стала очевидною фрагментарна представленість текстів з української духовної спадщини. Багато творів з ідеологічних мотивів були недоступні для українців. Не лише публікування, а й зберігання у приватних бібліотеках текстів, оцінених як «ідеологічно ворожі», кваліфікували як злочинні дії. Недоступними були майже всі гуманітарні і філософські тексти, створені українцями в еміграції. Навіть у багатотомних публікаціях 60—80-х років XX ст. (І. Франка, Лесі Українки тощо) не були представлені окремі тексти або ж із опублікованих текстів були вилучені окремі частини.

Філософія і мова

Федорова, на подальшу долю вітчизняного життя. Ліницький не стояв осторонь від проблем теорії пізнання, проте гносеологічну проблематику найбільш повно він висвітлював у праці “Об умозрении и отношении умозрительного познания к опыту”. Це збірник статей з журналу “Труды Киевской духовной академии” за 1880—1881 рр., в яких систематизовано І розглянуто основні положення праці Б. Чичеріна “Наука и религия” (М., 1879), а відповідно і викладено свою точку зору на питання про закони мислення, співвідношення досвіду і умоглядності, діалектики і логіки, пізнання і буття, свободи і необхідності. Творчість Сковороди сприймається нелегко. Мова його не звичайна, це – мова символів. Саме через світ символів він прагне осмислення реальних життєвих проблем, розкриття гармонізації відносин людини, світу і Бога.