У громадах Дубенського району Рівненщини побутує автентичний весільний обряд під назвою «Читання корони». Молодих виводили на посад, старший староста накривав рушником хліб, що лежав на столі, клав на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця і перев’язував їх рушником. Після цього молода перев’язувала старостів рушниками. Потім починалося урочисте благословення молодих їх батьками.

весільний обряд на волині

Охрімович у праці «Значение малорусских свадебных обрядов и песни в истории и эволюции семьи» . Вивчали весільну обрядовість і польські дослідники І. Любич-Червінський, значний вклад вніс відомий фольклорист і етнограф О.

Весілля

Його обрядовість дещо осучаснена, але в деяких місцях близька до обрядовості наших предків. Такі обряди, як сватання, заручини, читання «корони», поділ короваю, «весільні обжинки» яскраво проглядають у сучасній весільній драмі. Хочеться, щоб весільна обрядовість, передана нам нашими співрозмовниками зосталась у спадок нашим дітям і нащадкам, як дорогоцінний скарб, як важлива частина історії нашої культури. Перед виходом з батьківської хати наречений просить благословення.

Напередодні весілля хлопці викрадають наречену і просять у нареченого чималий викуп. Таким чином хлопець показує, чи готовий він віддати останню сорочку заради коханої. Досі на Гуцульщині часто можна побачити, як молода пара їде до церкви верхи на конях, а за ними йдуть дівчата з парубками і співають весільних пісень. «Перепій», або, як кажуть горяни, «повниця» чи «посох», теж є обов’язковим елементом кожного укрського весілля.

Вперше цей весільний обряд зафіксований ще у 1930-му році. Спілкуючись із старожилами, ми переконались, що сторона, то й новина. Іноді в сусідніх селах ті ж самі обряди проводилися по-іншому.

Також цей обряд поширений у деяких громадах Волині. Ірина Рачковська зазначила, що для того, аби побачити обряд читання корони, слід завітати на найближче весілля в Тараканівській громаді. Хоча також проводять показові дійства для громадськості. Обряд читання корони збираються найближчим часом популяризувати. На наступний день гості знову сходилися до молодої. Усіх запрошували до столу і до так званого «перепою». Родина та друзі вітали наречених з одруженням, віншували щасливим сімейним життям та дарували подарунки.

Теща зустрічала майбутнього зятя з хлібиною, обсипала його зерном і кропила водою. Того вечора молодих заводили за стіл – “на посад”, де на покуті їм було постелено кожуха догори вовною (символ багатства), під який підсипали жито і клали гроші. Місце біля молодої наречений викуповував, як правило, у молодшого брата своєї майбутньої дружини.

Весільні традиції[ред. | ред. код]

Після цього дістає хустину і пробує пов’язати її на голову нареченої. Після чого свекруха або дарує нареченій подарунок (зазвичай щось з ювелірних прикрас), або кланяється вже майже невістці. Далі пов’язує хустину молодій на голову, та вже не пручається. Це символізує зміну статусу молодої з дівчини на молоду господиню. З зав’язаною хустиною молода піднімається з колін молодого, кланяється свекрусі, цілує її і робить з нею кілька символічних танцювальних па тримаючи свій вельон на плечі свекрухи. Існує також звичай, коли наречена в цей момент дарує подарунки родині нареченого. Перетанцювавши зі свекрухою, молода знову кланяється їй, цілує і дарує подарунок.

Весілля на Волині описували чимало етнографів та фольклористів. Серед них П.Чубинський, Ф.Вовк, Й.Лозинський та інші. Пізніше до пісенної весільної обрядовості зверталися наші волинські збирачі народних пісень, як А.Голентюк, https://www.6264.com.ua/list/438941 О.Кондратович. Скрізь обрядовість в дечому схожа на Волині, але є ряд обрядів, традицій та звичаїв, що властиві саме цій місцевості. Тому ми вирішили дізнатись більше про весільні обряди с.Овлочин і с.Крать.

Як тільки схолоне коровай, його прикрашають палками з квітками і стрічками. Перед тим, як розійдуться гості, дружба розрізає коровай. Із нижніми частинами усіх принесених короваїв, зібраними на таці, він мусить затанцювати танок.

Дружби, в основному їдуть в машині зі старостою, старостиною та короваєм, оскільки саме вони стануть основними представниками молодого в торгах за наречену. Незабаром після етапу сватання відбувалася чергова зустріч шлюбних сторін, що мала назву оглядини, і полягала в ознайомленні роду молодої з господарством молодого. Оскільки, після одруження дівчина, в основному, переходила жити в сім’ю парубка, то оглядини були важливою обрядовою зустріччю.

Окрім короваю випікали булочки-гусочки з тіста короваю. Поки коровай печеться в печі, жінки коровайниці виходять з хати і співають, а чоловіки в цей час намагаються вкрасти лопату, якою коровай саджали в піч. Потім жінки дають могорич – і лопату повертають назад. Весільна обрядовість – це справжня народна драма, що включає в себе ігрові дії, танці, музику, співи, жарти. В її характері відбилась народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення волинян, що формувались протягом століть. Видання Район Культура працює за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріали відображають позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».